Софія Київська
Заповідник
Софіївський Собор у Києві

Визначні місця Києва
Екскурсії Київ
тур вихідного дня Київ
екскурсії по Києву
екскурсійні тури
гарячі тури Київ
гарячі путівки Київ

ДЗВІНИЦЯ

Висока дзвіниця домінує над територією Софіївського заповідника. Спорудження її зі східного боку собору було продиктоване топографією міста, яка склалася історично,- наявністю Софіївської площі (нині площа Богдана Хмельницького).

Дзвіниця була першою кам'яною спорудою, збудованою на подвір'ї Софіївського монастиря після пожежі 1697 року. Її споруджено в 1699- 1706 роках. У 1709 році біля стін дзвіниці відбулась урочиста зустріч переможців Полтавської битви на чолі з Петром І, тому її часто називають Тріумфальною.

Спочатку споруда була триярусною. Архітектор дзвіниці невідомий. У документах збереглося лише ім'я "кам'яних справ підмайстра" Сави Яковлєва, який брав участь у будівництві. Невдовзі після закінчення будівництва верхні яруси її внаслідок землетрусу почали руйнуватися. В 1744 - 1748 роках дзвіницю відбудовано під керівництвом відомого петербурзького архітектора Й. Шеделя. Два верхніх яруси було розібрано і замість них споруджено нові. Над виконанням ліпного декору фасадів працювали талановиті українські майстри з Жовкви Іван і Степан Стобенські. Нова дзвіниця теж була триярусною. Її вінчав барочний купол з високим позолоченим шпилем.

"Софіївський монастир у Києві". Акварель М. Сажина. 1840-ві рр.:

"Софіївська площа в Києві". Літографія невідомого художника. 50-60-ті рр. XIX ст.:

До початку XIX століття дзвіниця дуже занепала, а в 1807 році від удару блискавки згорів її купол, який було відновлено в 1812 році у нових архітектурних формах. До середини XIX століття, у зв'язку із забудовою прилеглої території Києва багатоповерховими будинками, дзвіниця стала втрачати домінуюче положення в ансамблі площі. Тому в 1851 -1852 роках за проектом архітектора П. Спарро було надбудовано четвертий ярус дзвіниці з дерев'яним куполом грушовидної форми, вкритим позолоченою міддю. У такому вигляді ця архітектурна пам'ятка збереглася до наших днів. У 50-х і 70-х роках XX століття дзвіниця капітально ремонтувалась, оновлювалась позолота купола.

Дзвіниця. Вид із заходу:

Дзвіниця. Вид зі сходу:

Висота дзвіниці - 76 м. Її композиція пірамідальна: чотири архітектурних об'єми поступово звужуються догори і завершуються куполом. Два нижніх яруси прямокутні в плані, верхні - восьмикутні. Широкий проїзд у нижньому ярусі перекритий склепінням. Над ним є закрите приміщення, куди ведуть гвинтові сходи в товщі кладки з північного боку проїзду. Три верхніх яруси не мають міжповерхових перекриттів і відкриті назовні великими арочними прорізами.

Особливий інтерес становить архітектурний декор фасадів дзвіниці. Ярусність композиції підкреслена карнизами складного профілю. Плоскі пілястри*, які членують фасади по вертикалі, посилюють стрункість споруди. Всі стіни дзвіниці вкриті соковитим, багатим ліпленням. Скульптурний декор вражає пишністю і різноманітністю мотивів. Тут вільно поєднуються маски, голівки купідонів, двоголові орли, медальйони, листя аканта, виноградні грона, букети і гірлянди квітів. Особливим багатством відзначаються архітектура і ліпний декор першого ярусу дзвіниці, які свідчать про великий вплив української народної творчості. На фасадах третього ярусу в прямокутних рамах вміщені скульптурні зображення князя Володимира Святославича, апостола Андрія Первозванного (східний фасад), апостола Тимофія і архангела Рафаїла (західний фасад).

Ліпний декор дзвіниці неоднорідний щодо характеру виконання. Орнамент низького рельєфу виконано вручну з вапняного розчину безпосередньо на стіні. Високі рельєфи (маски, постаті та ін.) відливалися окремо з вапняного розчину з домішкою алебастру і прикріплювалися до стін кованими цвяхами. Орнамент четвертого ярусу виконаний із стандартних деталей, що повторюються, відлитих з алебастру і прикріплених до стіни цвяхами. Розчленованість фасадів дзвіниці декоративними нішами різної форми, насиченість архітектурним декором створюють багату гру світла і тіні, що надає споруді особливої мальовничості.

Дзвіниця. Деталі декору:

У другому ярусі зберігся дзвін, відлитий у 1705 році талановитим київським майстром Афанасієм Петровичем. Він прикрашений багатим рослинним орнаментом, який широким фризом охоплює шийку дзвона і тонкою стрічкою проходить по його нижньому краю. Вага дзвона - близько 13 тонн. Він є цінною пам'яткою художнього лиття на Україні початку XVIII століття.

Початкове забарвлення дзвіниці було поліхромним: яскраво і барвисто пофарбовані ліпні зображення на синьому кобальтовому фоні нагадували твори народного декоративного мистецтва. Після перебудови у XVIII столітті фасади споруди дістали двоколірне забарвлення, яке зберігається до наших днів. Біле ліпне оздоблення на бірюзовому фоні в поєднанні з золотом купола має вигляд свіжий, урочистий і ошатний.

Софіївська дзвіниця - яскравий взірець українського зодчества XVIII століття. Своєю святковою архітектурою вона виділяється серед навколишніх споруд і прикрашає загальний силует міста.

Всередині дзвінниці:

Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська»
Адреса: Україна, Київ, вул. Володимирська, 24
ст. метро "Золоті ворота ".
Час роботи собору: 10:00 - 17.30
Вихідний день: четверг